09 березня 2017 року у центрі позашкільної роботи і дитячої творчості відбулося літературно-мистецьке свято «Вінок Кобзареві», присвячене 203-ій річниці з дня народження Тараса Шевченка. Метою заходу  було розширення знання вихованців про життя і творчість Т.Г.Шевченка; сприяння вихованню національної самосвідомості; формування у дітей уміння працювати в команді; розвивати здатність до взаємодії; формувати громадянську і загальнокультурну компетентності, бажання читати твори Т.Шевченка; збагачувати словниковий запас учнів; розвивати творчі здібності дітей, музичний слух, почуття ритму; виховувати любов до національної культури, прагнення бути справжніми українцями; виховувати почуття гордості за Україну, за її національного генія – Тараса Григоровича Шевченка.

     Ведучі свята Зуб Денис та Мицо Катерина провели віртуальний екскурс  життя та творчості Т.Г.Шевченка. Хмеляк Андрій (виконував роль молодого Шевченка) переніс всіх присутніх в залі на початок XIX століття, і закликав молоде покоління:

  - «Кожна людина повинна достойно прожити у своєму часі…Зробити все можливе для кращої долі України й українців. Читайте мої вірші! Отак і поговоримо крізь віки.»

     Молодші гуртківці центру: Чорней Андрій, Чекета Микола, Карпишиненць Богдан, Тербан Максим, декламували вірші дитячих та юнацьких років Т.Г.Шевченка.

       В історії України ще не було людини, що зробила б такий велетенський вплив на уми і серця своїх співвітчизників. Він не був політиком, та на його ідеях сформувались і зросли чимало громадських організацій і партій. Він не був полководцем, але його слово змобілізувало сотні полків, дивізій, цілі армії, підняло до збройної боротьби мільйони українців, здобуло не одну визначну перемогу на полі бою. Він не був дипломатом, проте широта його поглядів, вклад у світову літературу та мистецтво, а головне світоглядні ідеї загальнолюдських братерства та любові, що базувались на християнських цінностях, здобули для України та українців належне визнання та пошану серед світової спільноти. Він не був проповідником, та своєю щирою вірою в Бога, дитячою відданістю Творцеві, гарячими віршами-молитвами вберіг обидві українські Церкви: на Сході — від безслідного розчинення в Церкві московській, на Заході — від латинізації. Він не народився пророком і зовсім не прагнув ним бути, але за Божим провидінням ним став і вивів свій народ з “єгипетського” ярма, хоча сам так і не побачив землі обіцяної.